Театр Кювільє

12 жовтня 1753 року оперою «Катон в Утіці» („Catone in Utica“) в Мюнхені відкрився театр Кювільє - найстаріший серед досі працюючих театрів столиці Баварії.

270 років тому архітектор Франсуа де Кювільє на площі Макса-Йозефа, на місці, де  сьогодні майорить український прапор над новим театром Резиденції, побудував доволі просту ззовні, але надзвичайно пишну усередині оперу. Багатство вбрання підкреслювало могутність влади княжої сім’ї Віттельсбахів. Чотири поверхи на 640 місць, залиті золотом і блиском дзеркал, задовільнили останнього представника Баварської лінії Віттельсбахів  Максиміліана III. Йозефа (Maximilian III. Joseph). Усі дерев’яні частини устаткування театру були відполіровані до блиску порцеляни та були прикрашені червоними, білими і золотими кольорами. 1300 воскових свічок відображались у дзеркалах і святково освітлювали театр.

Для мешканців Мюнхена театр відкрили тільки через 40 років, а у 1831 році
король Людвіг I закрив театр. Причиною був не лише загальний брак місця: 
монарх вважав зовнішній вигляд театру застарілим і хотів чогось сучаснішого
26 років театр використовували як склад для декорацій сусідньої 
Мюнхенської опери, аж поки син Людвіга, король Максиміліан II, не розпочав
реставрацію театру. 

29 січня 1781 року, через два дні після святкування свого 25-річчя, у театрі Кювільє давав прем’єру своєї опери «Ідоменей, цар Критський» Вольфганг Амадей Моцарт. Оперу Моцарта «Дон Жуан» з королівської ложі театру оглядав і імператор Франції Наполеон Бонапарт. Щоправда, тільки один акт.  

Під час Другої світової витончене різьбляне оформлення лоджій заздалегідь
вивезли в безпечне місце і після війни театр побудували на новому місці 
Резиденції Мюнхена. Відтоді театр називається театром Кювільє і служить 
сьогодні не лише як сцена, а ще й як музей. 

800-ліття міста Мюнхена 14 червня 1958 року теж святкували у театрі Кювільє, і знову оперою Моцарта «Весілля Фігаро».