На сході Баварії, на березі річки Зальцах, по якій з 1779 року проходить кордон Баварії з Австрією, розташоване чарівне місто Бургхаузен. Два береги річки, як і 450 років тому, сполучає міст, що понад п'ятдесят років тому капітально відремонтували спільними зусиллями дві країни. Сьогодні на мосту немає ані шлагбаумів, ані прикордонників з митниками і ви можете досхочу ходити з однієї країни в іншу. Бургхаузен - найбільше місто верхньо-баварського округу Альтоттінга. Від центру паломництва до Чорної Мадонни до нього – трохи більше ніж 15 кілометрів. Звідси на південь до австрійського Зальцбурга – 50, а до Мюнхена на захід – всього 110 кілометрів.
Цього року «місто під землею» святкує 10 століть своєї історії!
Пагорб над Зальцахом був заселений ще за 16 сторіч до н. За часів римлян їхня фортеця була частиною провінції Норікум і називалася Bedaium чи Bedacum. У дванадцятому столітті найдавнішою фортецею Бургхаузена володів Генріх Лев – засновник Мюнхена, а перебудував її згодом інший Генріх – XIII – герцог Нижньої Баварії. З фортеці добре контролювалася частина Соляного шляху, що проходила річкою від Зальцбурга до Бургхаузена, у старому місті працювала митниця із соляними складами. Тепер від баварського Тітмонінга до Бургхаузена на довгих плоских дерев'яних човнах цим маршрутом замість солі катають усіх бажаючих.
Століттями фортеця була другим будинком для нижньо-баварських герцогів, їхніх дружин та дітей. Перед загрозою турецької навали наприкінці п'ятнадцятого століття, атаки шведів на початку сімнадцятого і після руйнувань французькою армією на початку дев'ятнадцятого століття фортецю перебудували та зміцнили. На сьогодні довжина її оборонної стіни сягає один кілометр та 51 метр.
Найдовша фортеця у світі складається з п'яти кам'яних дворів та головного фортечного палацу з внутрішнім двором і цвінгером, що з півночі на південь немов частини палуби величезного корабля розрізають хмари. Велич цієї фортифікаційної споруди можна по-справжньому оцінити хіба що з висоти пташиного польоту. Замок Бургхаузена нависає над містом з високого пагорба, між річкою Зальцях та озером Вертзеє. Оглядаючи з його височезних стін місто, ви просто ширяєте над дахами його будівель, які, немов у ямі, сховалися на березі Зальцаха. Так колись дивився на місто і Наполеон, який назвав Бургхаузен „Місто під землею”. Аж до своєї смерті в 1502 році, замком Бургхаузена володіла герцогиня Ядвіга, польська принцеса і дружина герцога Георга Багатого. Досі могутні стіни воріт Георга прикрашають баварський та польський герби. Їхнє весілля, яке відбулося у 1475 році, досі раз на чотири роки святкують у колишній головній резиденції герцогів Нижньої Баварії – фортеці Траузнітц у Ландсхуті. Це весілля стало свого часу найбільшим середньовічним святом у Європі.
Від внутрішнього оздоблення замку сьогодні нічого не залишилося, виставлено лише кілька зразків меблів тієї доби. Але у стінах Бурга зберігаються шедеври баварського живопису та іконопису. Шість монументальних батальних полотен Ганса Верла, написані ним на замовлення курфюрста Максиміліана I на початку 17-го століття, можна розглядати довго: деякі заввишки понад два, а завдовжки понад десять метрів! І якби не наказ свого часу першого короля Баварії Макса прибрати ці шедеври із зали Геркулеса мюнхенської Резиденції, полотна швидше за все загинули б під час бомбардувань Мюнхена часів Другої Світової війни.
При вході в комплекс фортеці, у колишньому Будинку скарбників, розташований музей фотографії, створений доктором медицини Робертом Герліхом, пристрасним шанувальником мистецтва світла та тіні. У дванадцяти залах музею зібрано понад три тисячі експонатів: фотографій Бургхаузена різних часів, портрети городян, різні фотокамери. На початку 16-го століття у фортеці Бургхаузена два роки жив і розпочав свої знамениті історичні Annales ducum Boiariae «баварський Геродот» Авентінус. Два роки в Кумаксі, гімназії курфюрста Максиміліана, навчався баварський письменник Людвіг Тома.
Якщо дивитися на замок знизу, з міста, розташованого під кам'яними стінами, то дуже добре видно довгу стіну з трьома червоними капелюшками караульних веж-перечниць «Pfefferbüchsen», що ховаються навесні та влітку під ковдрою дерев. В них колись охороняли фортецю невеликі гарматки. Башт у фортеці багато: в одній з них тримали відьом і злочинців перед вироком або стратою, у другій – скарби та зброю, а в третій – воду та їжу.
Перша згадка безпосередньо про місто Бургхаузен датується 1025 роком. Як і безліч міст на південному сході Німеччини та заході Австрії, він побудований в одну лінію, довгою вулицею, по обидва боки якої стоять будинки, щільно склеєні боками. Середньовічні кам'яниці збереглися донині і дбайливо відреставровані.
Вулиці Бурхаузена стали декораціями для фільмів «Півтора лицаря: У пошуках викраденої принцеси Херцелінди», «Вікі в дальньому плаванні», «Три мушкетери» та «Барон Мюнхгаузен». Візитною карткою Бургхаузена давно стали металеві скульптурки тварин та чоловічків для присадибних ділянок, які продаються тут щокроку. На центральній вулиці біля Міського залу стоїть подарунок місту колумбійського майстра Едгардо Кармони Вергари – металева група «Тріалог»: ровериста переслідує з гавкотом пес, на який шипить кішка, що сидить на задньому колесі.
Якщо у давнину Бургхаузен зробила багатим сіль, то сьогодні – хімічна промисловість. На заводах з виробництва полісиліконів та поліпропіленів Wacker Chemie AG, полімерів фірми Borealis Polymere GmbH, нафтопереробному заводі OMV Deutschland GmbH, Linde AG та Vinnolit GmbH сьогодні працюють понад 17 тисяч осіб. Успіх «хімічного діаманту» Бургхаузена підтверджується не в останню чергу і кількістю патентів, що видаються в місті, що вдвічі перевищує середній показник по Баварії. Є в Бургхаузена і свій футбольний клуб Wacker, який відзначає у листопаді цього року своє 90-річчя. Виступають біло-чорні, щоправда, у регіональній лізі, але вболівають за нього не лише місцяни Бургхаузена, а й усіх міст поблизу. Колись цей клуб тренував легендарний футболіст Маріо Бастлер.
Стара фортеця – це серце Бургхаузена. Є у цього неквапливого та тихого містечка і душа. Світову славу Бургхаузену ось уже понад півстоліття приносить Тиждень джазу. Закохана в цей вид мистецтва публіка прибуває в місто щорічно в середині березня, щоб послухати музику в маленьких кав'ярнях або просто неба. Щоб назавжди зберегти неповторну атмосферу свята музики та гарного настрою громадяни міста у 1999 році на давній вулиці «У ровах» створили пішохідну „Алею Слави”, де на чотирьох десятках бронзових плит серед бруків стоять автографи світових зірок джазу поряд з датами. Елла Фітцжеральд, Діззі Гіллеспі, Мішель Петручіанні, Бадді Річ, Тедді Вілсон, Джо Венуті, Жак Луїзьє та багато інших майстрів залишили свій вічний слід у душах громадян і на бронзових плитах вулиці.
|
|